Главная » Як зробити » Способи анкерування арматури в бетоні

Способи анкерування арматури в бетоні

Анкерування напружуваної арматури

Для анкерування напружуваної арматури використовують спеціальні анкери у вигляді пластинок квадратної форми, арматурні оцупки, які приварюють на кінцях стержнів, гайки, накручувані на кінець стержня (рис. 3.5, г), циліндричні гільзи, обтискувані до початку виникнення в них пластичних деформацій (рис. 3.5, д та е). Як анкери застосовують висаджені головки на арматурних стержнях, які формують при розігріванні ділянки стержня електрострумом.

Дротяну арматуру в пучках анкерують конусними пробками (рис. 3.5, а).

Якщо конструктивно забезпечено довжину зони передавання напружень lp напружуваної стержньової і дротяної арматури періодичного профілю, а також арматурних канатів класів К-7 і К-19, то влаштовувати спеціальні анкери в бетоні не треба, бо анкерування забезпечується зчепленням арматури з бетоном.

При натягуванні арматури на бетон на кінцях стержнів приварюють устик оцупки з різзю і анкерування виконується шайбами та гайками.

У попередньо напружених конструкціях при поздовжньому обтискуванні бетону виникають поперечні розтягувальні напруження, які можуть спричинити поздовжні тріщини, що значно погіршують анкерування напружуваної арматури. Тому на кінцевих ділянках у зоні передачі напружень застосовують непряме армування у вигляді зварних сіток або спіралей (рис. 3.5, б та в), вигнутих стержнів або дисперсного армування.

Рис. 3.5. Анкерування напружуваної арматури: а, д — з пучків високоміцного дроту; б - поперечними сітками біля опор; в — те саме, спіралями; г — стержньової арматури; е — обтискування пучка гільзою; 1 — високоміцний дріт; 2 — спіраль; 3 — скрутень з тонкого дроту; 4 — оболонка каналу в бетоні; 5 — колодка анкера; 6 — конічна пробка; 7 — отвір для ін’єкції каналу; 8 — сітки непрямого армування; 9 — напружуваний стержень; 10 — оцупок з різзю; 11 — зварювання; 12 — шайба; 13 — гайка; 14 — обтискувана гільза; 15 — обтискне кільце; 16 — виточки на оцупку; 17 — бетон

Тріщини в бетоні: причини виникнення та способи закладення

Тріщини в бетоні – один з найбільш небезпечних і поширених дефектів. Їх поява обумовлена безліччю чинників, починаючи з порушень під час приготування суміші на заводі, її транспортуванні і закінчуючи недотриманням технології укладання і догляду за свіжим бетоном. Причини виникнення тріщин у бетоні можна розділити на такі групи:

  • На етапі виробництва суміші, на заводі можливе порушення технології приготування (може бути порушено водоцементне співвідношення), в результаті марка бетону не буде відповідати заявленій. Занадто довга транспортування може призвести до так званого «зварювання» бетону.
  • Помилка в розрахунках (або надмірне навантаження під час експлуатації). Недостатня кількість арматури може стати причиною утворення тріщин.
  • Складні грунтово-геологічні умови (наприклад, наявність неврахованих пучинистих грунтів в зоні будівництва).
  • Порушення технології суміші на об’єкті. Досить часто її розбавляють водою для підвищення легкоукладальності, але зайва вода перешкоджає нормальному набору міцності бетону. Причиною тріщин також може стати порушення розташування арматури і недостатнє ущільнення бетонної суміші, неправильний демонтаж опалубки.
  • Недотримання правил догляду за свіжим бетоном. Характерно головним чином для будівництва в жарку погоду. Причиною тріщин стає занадто швидке випаровування води.
  • Будівництво додаткових прибудов до об’єкта без урахування їх спільної роботи.

    Класифікація тріщин

    В залежності від типу тріщин різняться і способи їх усунення. Розрізняють такі типи тріщин у бетоні як:

  • Наскрізні. Виникають при надмірних осьових розтягуючих зусиль (або сил з малим ексцентриситетом).
  • Тріщини в розтягнутій зоні. Виникають при вигині і спрямовані перпендикулярно арматурних стержнів.
  • Тріщини, зумовлені дією поперечної сили (тріщини зсуву) спрямовані під кутом до арматурних стержнів.
  • В області анкерування арматури можлива поява тріщин паралельних арматурних стержнів. Причиною цього може стати неправильна анкеровка, пучение грунту, нерівномірне осідання споруди.
  • Невеликі тріщини, зумовлені перепадом температур поверхні бетону і його внутрішніми шарами.
  • Волосяні тріщини, викликані різницею температур, але їх глибина не перевищує декількох міліметрів.

    Способи закладення тріщин в бетоні

    У свіжоукладеному бетоні (протягом 1-2 годин з моменту укладання) тріщини можна ліквідувати повторним ущільненням суміші. Для ліквідації тріщин у затверділому бетоні застосовують такі методи:

  • Иньектирование – під тиском в тріщину нагнітається ремонтний склад. Деякі склади дозволяють виштовхувати вологу з тріщин.

  • Стінки тріщини обробляються складом для підвищення адгезії, потім вона заповнюється сумішшю з добавкою полімеру.
  • Для ремонту тріщин використовується бетонна суміш, після розшивки та очищення тріщини вона заповнюється свіжої бетонної сумішшю.

    При закладенні тріщин в бетоні своїми руками тріщини готуються та виконуються ремонтним складом. Для цього знадобляться такі матеріали і обладнання як:

    Закладення тріщин в бетоні виконується в кілька етапів:

  • Підготовчий етап. Необхідно виявити слабкі місця в бетоні поруч з тріщиною. Сама тріщина розшивається за допомогою зубила і молотка, її глибина повинна становити близько 5 мм (для того, щоб ремонтний склад не випав), при необхідності слід поглибити тріщину шпателем.

  • Потім тріщину необхідно ретельно очистити з допомогою води (для знепилювання можна використовувати пилосос). Губка дозволить злегка підсушити тріщину і видалити зайву вологу.
  • Якщо оголена арматура, то перед заповненням тріщини ремонтним складом необхідно обробити арматуру антикорозійним розчином.
  • Для заповнення тріщини рекомендується використовувати піщаний розчин, приготовлений в пропорції 1 частина цементу на 3 частини піску. Можна додати в нього клей ПВА. Глибокі дефекти заповнюються поступово з обов’язковим зволоженням кожного шару ремсостава.
  • У деяких випадках тріщина армується з допомогою невеликих шматочків дроту.

  • З допомогою гладилки поверхня вирівнюється.

  • Виступаюча частина затверділого розчину видаляється з допомогою шліфмашини.

    Кращий спосіб боротьби з тріщинами в бетоні – не допустити їх появи

    Порушення водоцементного співвідношення – дуже поширена причина зниження якості та подальшого інтенсивного тріщиноутворення. Тому особливу увагу слід приділити дотриманню пропорцій під час приготування цементобетонної суміші.

    Під час укладання суміші необхідно її ретельне ущільнення з допомогою вібраторів. Не менш важливо забезпечити правильний догляд за свіжим бетоном. Для запобігання занадто інтенсивного випаровування вологи свіжий бетон можна накрити тканиною.

    Особливо небезпечні тріщини в бетоні, що працює в умовах, для яких характерні часті переходи через 0°С. При замерзанні волога, що потрапила в тріщину, розширюється, збільшуючи тим самим тріщину. В результаті оголюється арматура, починається її корозія і міцність споруди падає.

    Для своєчасного виявлення тріщин та їх ліквідації необхідно регулярно виконувати огляд поверхні бетону і фіксувати виявлені дефекти. Це дозволить локалізувати тріщини на ранньому етапі їх розвитку і скоротити тим самим обсяг ремонтних робіт. Ні в якому разі не можна відкладати ремонт навіть дрібних дефектів бетону.

    ВИДИ АРМУВАННЯ

    Армування залізобетонних конструкцій – це відповідальна стадія технологічного процесу виготовлення збірних залізобетонних конструкцій, від якості виконання якої залежить їхня несуча здатність і довговічність

    При виготовленні збірних конструкцій застосовують такі види армування:

    · ненапруженою арматурою – каркасами і сітками;

    · напруженими арматурними елементами – окремими стержнями, пучками, пакетами з високоміцного дроту, безперервним намотуванням дроту;

    · дисперсне армування металевими та неметалевими (скляними, базальтовими, поліпропіленовими та ін.) волокнами у вигляді коротких відрізків чи безперервних ниток, рівномірно розподілених по перерізу виробів;

    · зовнішнє армування листовою та профільованою сталлю, що дає змогу використовувати арматурні елементи для опалубки при формуванні.

    Зараз майже 70 % вироблюваних збірних залізобетонних конструкцій армується ненапруженою арматурою, яка виконує роль робочої, конструктивної та монтажної арматури.

    Встановлено, що застосування для залізобетону напруженої арматури замість ненапруженої дає можливість скоротити металомісткість виробів на 30%, а використання сталефібробетону в 1,5-2 рази знижує трудомісткість і металомісткість конструкцій.

    2. ВСТАНОВЛЕННЯ НЕНАПРУЖЕНИХ АРМАТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

    Армуючи залізобетонні вироби сітками та каркасами, потрібно забезпечити проектне розміщення їх у формі з урахуванням передбаченої товщини захисного шару бетону.

    Під час проектування конструкцій звертають увагу на встановлення розмірів, які визначають розміщення арматури у виробі. Відстань між арматурними елементами беруть таку, щоб між ними проходила і добре ущільнювалась бетонна суміш. Особливу увагу звертають на правильне визначення товщини захисного шару бетону, який створює навколо арматури лужне середовище, що перешкоджає корозії сталі під час дії на неї шкідливих реагентів. Захисний шар бетону підвищує вогнестійкість конструкцій.

    Правильне розміщення арматури у бетоні забезпечується фіксацією її у формі перед бетонуванням. Існуючи способи фіксації арматури у формі можна розділити умовно на дві групи:

    · закріплення арматури інвентарними пристроями, які вилучаються для повторного використання;

    · закріплення арматури за допомогою пристроїв одноразового використання.

    Виготовляючи вироби в горизонтальному положенні, застосовують інвентарні пруткові фіксатори у вигляді стержня діаметром, який дорівнює товщини захисного шару. Пруткові фіксатори просовують крізь отвори в бортах форми. Витрати часу на встановлення й виймання таких фіксаторів становить 30 с.

    Для фіксації сіток та каркасів у касетах застосовують інвентарні фіксатори у вигляді шпильки, виготовленої з круглого стержня діаметром 16…18 мм. Із зовнішнього боку до стержня приварюють упорні пластини. Внизу фіксатори встановлюють на опорні столики. Фіксатори розміщують через 800…850 мм по довжині виробу. Перед закінченням формування фіксатори послідовно витягують краном.

    Для закріплення стропу вальних петель застосовують тимчасове прикріплення до форми Г- подібних стержнів, які вводять в отвори борту під гострим кутом, або гвинтові фіксатори.

    Фіксатори одноразового використання виготовляють з металу, цементного розчину, азбестоцементу і пластмас. Металеві фіксатори можуть бути штампованими і дротяними гнутими.

    Для фіксації арматури в залізобетонних виробах типу труб і кілець застосовують зварні дротяні рамки, які встановлюють між витками кільцевих каркасів. Виступаючі кінці рамок фіксують розміщення каркаса у формі і забезпечують товщину захисного шару бетону. Зручно застосовувати накидні дротяні фіксатори, що мають И – подібну форму збоку і S-подібну форму в плані.

    Фіксатори з цементно-піщаного розчину можуть використовуватись без прикріплення до арматури і з прикріпленням до арматури в’язальним дротом, закладеним у фіксатор. Недоліком цементно-піщаних фіксаторів є відносно мала щільність, що призводить до всмоктування мастил з поверхні форм і до виникнення плям на виробах, а також недостатня механізація масового виготовлення їх.

    Азбестоцементні фіксатори не мають зазначених недоліків, виготовляють їх у вигляді брусків, пластинок і підкладок різної форми з отворами для нанизування на арматуру.

    Пластмасові фіксатори виготовляють у вигляді вільних підкладок, підкладок-кілець, підкладок з замками.

    Закладні деталі фіксують приварюванням їх до арматурного каркаса, а також прикріпленням у формах, притискуванням гвинтами та штирями.

    Для тимчасового закріплення закладних деталей до форм розроблено спеціальний клей на основі бітуму з добавками 25% нафто полімерної полістирольної смоли і 3 % розпушеного азбесту. Клей міцно прикріплює закладні деталі до форми при температурі 20°C, так що під час бетонування та віброущільнення вони не зміщуються. При тепловій обробці клей стає м’яким, і при розпалубленні закладна деталь вільно відокремлюється від форми.

    Арматурні сітки і каркаси масою до 10 кг встановлюють у форми вручну, більш важки арматурні елементи повинні укладатися у форми за допомогою механізмів. Для установки в горизонтальні форми об’ємних каркасів і сіток використовують мостові крани із спеціальними траверсами. Доцільно для установки арматурних елементів обладнувати пости армування консольно-поворотними кранами, в радіусі дії яких розміщують оперативні запаси арматури.

    3. АРМУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ НАПРУЖЕНОЮ АРМАТУРОЮ.

    Залізобетон армований звичайною арматурою, має суттєвий конструктивний недолік – невисоку тріщиностійкість, зумовлену слабким опором бетону розтягувальним зусиллям (не більш як 12% його міцності при стиску). Граничний розтяг бетону будь-яких марок не перевищує 0,2 мм/м, у той же час напруження в розтягнутій зоні арматури при таких деформаціях бетону становить тільки 20…25% її розрахункової міцності. Підвищення класу бетону майже не збільшує міцності при розтягу, а застосування високоміцної арматури у звичайному залізобетоні нераціональне, бо підвищення напруження в арматурі призводить до збільшення розкриття тріщин у розтягнутій зоні бетону.

    Спроби піддати обтискуванню залізобетон або підвищити його тріщиностійкість були зроблені ще в кінці минулого століття, але на той час ще не було високоміцних сталей і цю проблему не було вирішено.

    Сучасна технологія заводського виробництва попередньо-напружених виробів дає можливість виготовляти конструкції різноманітних видів, значно підвищити їх тріщиностійкість. За часом натягання арматури розрізняють конструкції трьох різновидів:

    · в яких арматура натягується до бетонування виробу на упори стендів чи форм;

    · в яких арматура напружується під час тверднення бетону, виготовленого з використанням розширеного (напружувального) цементу;

    · в яких арматура натягується на затверділий бетон виробу, що сприймає на себе зусилля стискання від напруженої арматури.

    При натягуванні до бетонування арматуру напружують і закріплюють на упорах металічних форм або формувальних; затим конструкцію бетонують і після набування бетоном необхідної міцності звільняють арматуру від закріплень; прагне скоротитися, вона обтискає бетон конструкції.

    Ріс. 3.1. Схема натягування арматури до бетонування: а – натягування на упори; 1 – упор; 2 – домкрат;

    При натягуванні арматури після бетонування зусилля натягування арматури передається на набрану міцність бетону и утворює у ньому стискаючі напруження. Щоб арматура могла вільно подовжуватися при натягуванні, її розташовують у каналах всередині або зовні конструкції. Після натягування арматури для запобігання її від корозії у канали нагнітають цементний розчин; зовнішню арматуру покривають захисним шаром бетону.

    Ріс. 3.2 Схема натягування арматури після бетонування: б – натягування на бетон; 2 – домкрат; 3 - анкер.

    Натягування арматури під час тверднення бетону засновано на розширені цементу не в перший період тверднення, а після набуття бетоном міцності порядку 10…20 МПа і створення достатнього зчеплення з арматурою. Наступне розширення бетону призводить до розтягнення заанкереної в ньому арматури та ефекту самонапруження після завершення процесу тверднення.

    Спосіб утворення арматурного каркаса має суттєве значення в організації технологічного процесу через те, що від нього залежить вибір основного обладнання та натяжних засобів. Розрізняють два способи утворення арматурного каркаса: лінійне та безперервне армування.

    Лінійне напружене армування здійснюється одиночними дротинами чи стержнями потрібної довжини, а також групами дротин та стержнів, з’єднаних в зазначеному порядку у пакети, пучки або канати.

    Безперервне напружене армування полягає в тому, що арматурний каркас утворюється намотуванням безперервного дроту з необхідним зусиллям натягання.

    Як лінійне, так і безперервне армування застосовують незалежно від часу натягання арматури.

    Спосіб натягання арматури визначає технологію напруженого армування. Застосовують чотири способи натягання арматури: механічний, електротермічний, електротермомеханічний та хімічний.

    Процес передачі напруження на бетон, тобто відпускання натягу арматури є завершальною і відповідальною операцією, тому що недотримання технологічних вимог при передачі навантаження на бетон призведе до порушення зчеплення між арматурою і бетоном, зниженню несучої здатності конструкцій, утворенню тріщин, відколів у зоні анкерування.

    Передача попереднього напруження на бетон (стиск бетону) може здійснюватися трьома способами.

    Перший спосіб базується на наявності достатніх сил тертя і зчеплення бетону з арматурою.

    Другий спосіб передачі попереднього напруження арматури на бетон передбачає зчеплення бетону з арматурою і наявність додаткових анкерних пристроїв на кінцях арматурних елементів, здатних передавати на бетон 50% розрахункового напруження.

    Третій спосіб полягає у передачі зусилля на бетон через анкерні пристрої на кінцях арматурного елемента без урахування зчеплення бетону з арматурою і використовується при натяганні арматури на затверділий бетон. Напружувана арматура може бути у вигляді окремих стержнів, пучків, канатів, а також дроту, спірально намотаного на осердя труб, резервуарів.

    Відпускання натягу окремо кожного стержня арматури або відразу всього пакета здійснюють безперервно повільно, поступово або швидко. Самим сприятливим слід вважати безперервне, повільне, групове зниження напруження арматури. Відпускання натягу в окремих стержнях слід робити симетрично з метою зменшення утворення тріщин і відколів у виробі.

    Відпускання натягу здійснюють за допомогою гідродомкратів, клинових пристроїв з механічним приводом, піщаних муфт. При виготовленні пустотних плит відпускання натягу стержневої арматури виконують обрізанням за допомогою машини з ріжучими обертовими дисками або термічним способом (гасовий різак, автоген, електродугова установка). Обтиснення бетону попередньо-напружуваною арматурою проводиться після досягнення їм потрібної (передатної) міцності, що забезпечує анкерування арматури.

    Ротару:и даже после 45 лет Ваша кожа будет свежей и подтянутой, если...

    Добавляю 1 каплю и СЕКС с мужем длится по 2-3 часа. Потенция железная!

    Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

    При простатите и вялой потенции никогда не трогайте свой...

    Вам кричу! Если ноют колени и тазобедренный сустав cразу убирайте из рациона...