Главная » Як зробити » Стародавній рим споруди з бетону

Стародавній рим споруди з бетону

Архітектура Стародавнього Риму: суворе пишність

Стародавній Рим вражає не тільки своєю військовою історією. За свою більш ніж тисячолітню історію римляни надали нащадкам чудову законодавчу базу, заклали основи комедії та сатири, риторичного мистецтва. Але найбільше захоплює сьогодні те культурне та інженерна спадщина, що залишила після себе архітектура Стародавнього Риму. У розвитку будівельної та інженерної думки давньоримської імперії прийнято виділяти три основних періоди: республіканський, імперський і період принципату і домінату.

Стародавній Рим: архітектура республіканського періоду (середина VI - середина I ст. До н.е.)

Якщо буде потрібно одним словом охарактеризувати даний період, то ним стане «бетон». Саме тоді був винайдений особливий склад, що включає в себе пемзу, вулканічний попіл, вапно та дикий камінь. Бетон став проривом в можливості будувати особливі типи будинків - висотні, які в той період історії були характерні виключно для Римської республіки. Одночасно з бетоном використовувалися вулканічний туф, цегла і мармур.

Давньоримська архітектура того часу характеризується двома типами будівель - периптер (прямокутне) і ротонд (будівля округлої форми). При проектуванні та зведенні будівель задіюються чотири ордени - доричний, іонічний, тосканський і коринфський. З їх допомогою зводилися класичні пам`ятки архітектури - базиліка Цезаря, Храм Вести, новий Форум, Храм Венери. Тоді ж з`являється традиція прикрашати публічні місця монументальними статуями, у виконанні яких простежується вплив Еллади.

Архітектура Стародавнього Риму республіканського періоду дала початок будівництва та використання монументальних доріг, міцних мостів і, звичайно ж, акведуків (водопроводів). Крім того, винахід бетону дозволило включати в інженерний ансамбль арки, склепіння і куполи, а також характерні в той період історії тільки для Риму висотні будинки.

Імперський період - розквіт класичної архітектурної думки (I ст. До н.е. - II ст. Н.е.)

Строгість і монументальність в поєднанні з розкішшю - саме так характеризується архітектура Стародавнього Риму того періоду. Початок йому, так і в принципі всієї Римської імперії, поклав великий Октавіан Август. Саме під його керівництвом з інженерної практики на другому позиції йде цегла. Створюються новий Форум, перлиною якого ставати храм Марса Месника, храм Аполлона, театр Марцелла. Новим архітектурним віянням стало нанесення фресок на стіни будівель і широке використання дорогоцінних каменів і золота в обробці інтер`єру.

Але все ж лідируючі позиції в даний період розвитку архітектури належать династії Флавіїв і імператору Траяну. В їх правління зводиться Пантеон («Храм всіх Богів») і Колізей - справжній символу сучасної Італії. При них же входить в звичку зведення тріумфальних арок - традиція, яка використовується до цих пір.

Що відрізняються особливою охайністю римляни створюють особливі будівлі - терми. Архітектори розробляли їх таким чином, що терморегуляція римських лазень здійснювалася в підлозі і стінах, при цьому діяв принцип «теплої підлоги».

Стародавній Рим: архітектура періоду принципату і домінату (III в. - Падіння імперії).

Цей період характеризується різким переходом від язичництва до християнства. Імператор Костянтин в 313 році оголошує офіційний перехід до нової релігії єдиного бога, що знаходить своє відображення не тільки в соціо-культурного життя. Давньоримська архітектура того часу характеризується масовим зведенням базилік - перших офіційних християнських храмів. Вони вбирають в себе традиційні римські технології побудови релігійних споруд в поєднанні зі східними елементами.

Відображаючи нападки варварів, римські імператори були змушені зводити особливо міцні оборонні стіни, яскравим прикладом яких стала стіна Аврелія. На жаль, вони не врятували від падіння велику імперію, однак технології їх зведення використовувалися і в Середньовіччі.

Архітектура Стародавнього Риму і понині захоплює не лише обивателів, а й надихає фахівців. Будинки і споруди імперії вражають своєю лаконічністю і закінченістю ліній. Розроблені більше двох тисяч років тому принципи побудови основних і допоміжних споруд чудово вписуються і в сучасну інженерну науку. А що залишилися пам`ятники зодчества доносять до сучасності дух істинної Імперії.

Стародавній Рим

Дехто вважає, що мистецтво стародавніх римлян — це просто прекрасно виконані копії з грецьких оригіналів. Проте це зовсім не так. Щоправда, грецька скульптура, яку відливали в бронзі та золоті, дійшла до нас переважно в римських мармурових копіях.

Завоювавши у І ст. до н. е. усі елліністичні держави, які входили до складу Стародавньої Греції, римляни використали величезний будівельний і художній досвід греків, повторили грецькі типи споруд. Але яким би не був художній стиль стародавніх римлян, він мав свою історію розвитку, свої засоби, на які культура греків мала лише зовнішній локальний вплив.

Стиль матеріально-художньої культури Стародавнього Риму розвивався протягом 12 століть. Колискою цього стилю була Італія, тобто Апеннінський півострів і Сіцілія.

Чудове поєднання теплого моря, гір, вкритих лісами, мальовничих долин, повноводих рік, широкий діапазон флори і природних матеріалів, серед яких різні породи каменю, м’які та тверді, і, крім того, величезні запаси пуцолани — вулканічного попелу, під впливом якого звичайне вапно перетворюється на міцний цемент, — все це обумовило певний напрямок архітектури та розвитку матеріально-художньої культури давніх римлян.

У IV ст. до н. е., коли Греція вже переживала кризу після розквіту класичної культури V ст., розвиток художнього стилю римлян перебував лише на ранніх ступенях розвитку. Постійні війни, які вони вели, обумовили будівництво інженерних споруд (Аппієва дорога, кріпосні стіни, мости, акведуки). Мистецтво створення військових таборів лягло в основу пізнішого містобудування, з чітким прямокутним поділом вулиць. Взагалі військова дисципліна і ієрархія, суворість воєнних походів наклали свій відбиток на розвиток культури, мистецтва, філософії римлян. Зростання класових суперечностей досягало в Римі грандіозних розмірів, завоювання нових народів і країн збігалось із запеклою боротьбою всередині держави між вільними і рабами, між патриціями і плебеями.

Класове розшарування у суспільстві Риму, перетвореного згодом в могутню рабовласницьку державу — імперію, обумовило офіціальність, парадність і деяку внутрішню холодність стилю, який в останній період імперії став помпезним.

Особливості релігії і етичні норми римлян не могли не позначитись на стилі життя суспільства. Римські боги, як і грецькі, мали вигляд людей, вони жили на землі і були римлянами. Проте вони були позбавлені гуманістичного трактування греків. Вшанування богів римляни розглядали не як радісне свято, а як офіційну церемонію, свого роду обов’язок. Боги римлян були суворі і вимогливі, вони тримали людей у страху. Віруючі вступали зі своїми богами в угоди, обіцяли за кожну допомогу певну жертву. Діловий підхід до релігії відповідав моралі часів римської республіки, в якій панувало почуття обов’язку, військової дисципліни. В цьому раціоналістичному напрямку розвивались філософські школи стоїків, епікурейців, скептиків і софістів.

Останні 400 років існування Римської держави проходили в умовах імперії, де офіціальна парадність співіснувала з цинізмом і моральною розбещеністю. Атмосфера інтриг, замахів, вбивств приводила до моральної спустошеності суспільства.

У галузі архітектури римляни були нащадками греків. Споруди Стародавнього Риму, як більш пізні, краще збереглися і дійшли до сучасності, деякі з них і досі використовуються за призначенням.

Доробком античного стилю римлян можна вважати нові типи споруд, такі, як тріумфальні арки та колони, терми (лазні), мавзолеї, величні палаци кесарів. Всі ці споруди мали величезні розміри і призначались для задоволення потреб вільних римлян та для вшанування нескінченних перемог імператорів. Римляни створили два нових римських варіанти архітектурних ордерів — корінфський і складний (композитний), в яких знайшли відображення пишність та парадність форм. Застосовуючи ордерну систему, римляни не змогли знайти органічної єдності між ордером і склепистими конструкціями, які вони широко використовували. Новим вкладом в архітектуру було широке застосування склепінь та куполів, в яких були застосовані бетонні конструкції, завдяки чому було створено купол 43,2 м в діаметрі (Пантеон, 125 р. н. е.).

Заслугою римлян слід вважати дальший розквіт синтезу архітектури і монументальних мистецтв. Крім творів скульптури, які у великій кількості прикрашали площі та будинки, розвивався настінний живопис та мозаїка, якою звичайно викладали підлогу будинків.

Розкопки трагічно загиблого міста Помпеї показали, що в кожному з приватних будинків стіни були розписані фресками. Розписи або імітували природні матеріали (дерево, мармур), або зображали природні чи архітектурні краєвиди, сцени з міфології чи приватного життя. Підлога, стіни та стеля оздоблювались геометричними фільонками, рамками з карнизами і колонами. Усе це доповнювалось декоративною скульптурою у вигляді маскаронів, масок з обличчям людини або головою лева.

Справжні трофеї і зброю, які розвішувались на стінах в будинках греків, римляни виконували уже в барельєфах та скульптурах.

В інтер’єрі будинків стояли кам’яні вази та скульптури, які мали лише декоративне призначення. Меблі, які греки використовували лише для свят, у Стародавньому Римі були повсякденними. Грецьке кліне перетворилось на звичайне ліжко, на якому спали. Воно мало дерев’яну або бронзову раму, металеву сітку, поверх якої були матрац, ковдра, простирадло та пухові подушки. Багато меблів у Римі були призначені лише для окремих чиновників, консулів. Кріслом з високою спинкою та підлокітниками користувався лише господар дому. Римляни, які значну частину життя проводили на бенкетах, вперше почали використовувати високі столи, вкриті скатертинами, на які ставилась їжа.

Якщо греки проводили час переважно на площах, зібраннях та в театрах, то римляни — за столами або в термах. Імператор Нерон починав обід опівдні і кінчав його опівночі. Кліне встановлювали «триклінієм» у формі літери «П». Посередині ставився стіл з їжею. На кожному ложі «возлежали» на подушках по три чоловіки. У заможних домах часів імперії подавали понад 50 страв. Усе це вимагало великої кількості різноманітного посуду, який в Римі виготовлявся з бронзи, срібла та золота.

Більшість предметів кухонного посуду, який ми використовуємо, з’явилась саме завдяки римлянам. Велику винахідливість виявили римські майстри щодо створення туалетних і косметичних предметів, численних світильників і канделябрів.

Єдиною стильовою рисою інтер’єру, меблів, посуду, предметів побуту римлян було надмірне оздоблення різьбленням, скульптурою, розписом, інкрустацією, що перетворювалось часом у самоціль і заходило у суперечність з їхнім утилітарним призначенням. Так, наприклад, горельєфне зображення богів виконували на дні чудового блюда, в якому потім подавали страви. В окремих предметах ручки були зроблені у вигляді маленьких фігурок богів або людей.

Крім будинків заможних патриціїв, Стародавній Рим залишив після себе новий тип споруди — римську інсулу — будинок у 6 — 7 поверхів, який займав цілий квартал у місті, з внутрішніми дворами-колодязями. Ці будинки належали комерсантам-домовласникам, які здавали окремі кімнати дрібним ремісникам та торговцям. Вони були погано виконані, часто обвалювались, зовнішній і внутрішній вигляд був примітивним, з меблів були ліжко, скриня або циновка, кинута на підлогу. Не дивно, що саме такий тип споруди повторила в XIX ст. буржуазія, створюючи так звані доходні будинки. В умовах безперервного зростання цін на землю у великих містах це був один з кращих шляхів збагачення.

Приватний будинок римського патриція був одно- чи двоповерховим з безліччю різних приміщень, відкритих дворів, внутрішніх садів, фонтанів, басейнів для купання тощо.

У період республіки римляни, навіть знатні патриції, дотримувались традицій грецького одягу, носили лляний і бавовняний одяг білого кольору. У період імперії почали використовувати пофарбовані багато орнаментовані тканини світлих кольорів. У побуті широко застосовували східні червоно-сині і пурпурні шовкові тканини.

Основним взуттям були сандалі, але взагалі взували різні черевики в залежності від суспільного стану.

Новою формою одягу, прийнятою в Римі, були тога на зразок гіматіона, плащ-лацерна, жіноча туніка і хустка-стбла. Одяг римлян був пошитим за допомогою металевої голки. Елементи одягу кроїлись з мірної тканини і зшивались. У костюмі велику роль відігравали різні знаки влади, коштовні прикраси, золоті ланцюжки, вінки. Носили одяг по-різному, закриваючи своє тіло. Тільки раби ходили майже голі, в стегнових пов’язках, інколи в народних костюмах. Вільні чоловіки коротко стригли волосся і голили обличчя. Жінки носили волосся, зібране ззаду в пучок низько коло шиї. В часи імперії з’явилось безліч зачісок, деякі з них і досі час від часу стають модними.

Так, наприклад, поширену зараз коротку чоловічу зачіску «їжак» почали носити в часи імператора Тіта Веспасіана (І ст. до н. е.), а косий пробор з хохолком спереду — носив Цезар. Різноманітними були зачіски римських жінок, які фарбували волосся в модні кольори — золотистий і вогненно-рудий. Широко застосовувались косметика і численні прикраси.

Що ж нове внесли римляни в розвиток стилю художньо-матеріальної культури? Римська культура в період її піднесення (І — II ст. н. е.) створила чудові взірці архітектури — Колізей і Пантеон, яких доти не знала історія, численні інженерні споруди, що вражають своїми розмірами, довершеністю будівельної техніки. Більш широко застосували римляни синтез архітектури, малярства і скульптури. Але головними рисами художнього стилю стародавніх римлян була монументальна парадність і пишна декоративність.

Ордерна система уже позбавлена тієї гармонії і гуманізму, які були властиві стародавнім грекам.

Стародавній Рим: специфіка і оригінальність римської культури

Свого найвищого втілення архітектурна й інженерна думка Риму досягла в Пантеоні (храмі всіх богів, II ст.н.е., архітектор Аполлодор Дамаський). Храм - ротонда, вхід прикрашено портиком. Купол відлито з бетону, в діаметрі перевищує 40 м. Найвідомішими архітекторами пізньої доби Римської імперії були Анфемій Траллський, Ісидор Мілетський Старший, Ісидор Мілетський Молодший.

Використали з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон, освоїли арочну конструкцію, розвитком стали склепіння і купол.

Центрами життя в містах були форуми (Форум Романум). Юлій Цезар поклав початок традиції будівництва форумів кожним імператором (форум Августа, форум Траяна). Частиною форумів були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї: тріумфальні арки і колони (колона Траяна)

Амфітеатр Флавіїв (Колізей I ст.н.е.). Місця для 50 тисяч глядачів спиралися на конструкцію, фасад якої має вигляд триярусної аркади. Арена у формі еліпса була забезпечена складною системою підземних технічних приміщень.

Терми служили не тільки лазнями, але і культурними центрами, місцями зустрічей та відпочинку. В епоху імперії терми стали величезними спорудами з внутрішнім оздобленням, які не поступалися палацам.

У бідних міських районах з'являються багатоповерхові житлові будинки - інсули.

Інженерні споруди Мережа мощених доріг з'єднувала всі частини величезної держави. Аппієва дорога, яка вела в Рим, служить і зараз. Запозичили на Сході і довели до досконалості арочну конструкцію. Міста оснащувалися системою водопостачання (водопроводи підземними та наземними). Для брудної води будувалися підземні канали.

Ротару:и даже после 45 лет Ваша кожа будет свежей и подтянутой, если...

Добавляю 1 каплю и СЕКС с мужем длится по 2-3 часа. Потенция железная!

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

При простатите и вялой потенции никогда не трогайте свой...

Вам кричу! Если ноют колени и тазобедренный сустав cразу убирайте из рациона...